Депривація як поліфундаментальне явище широко використовується у багатьох галузях сучасної науки, маючи найбільшу частотність уживання в біології, педагогіці, медицині, дефектології та інших сцієнтичних сферах „людинознавчого” циклу, а також є одним з найцікавіших феноменів психологічної теорії та практики.
Змістово-функціональна сутність цього терміну зводиться до того, що це „обмеження”, „позбавлення” „незадоволення потреб” людини, тобто це дефіцит або відмова в нормальній біосоціальній стимуляції, харчуванні, опіці, комфорті і любові. Етимологія терміну „депривація” означає обмеження або позбавлення можливостей задоволення життєво важливих потреб, тобто це позначення такого психічного стану, який виникає в результаті ускладнених екзистенційних обставин і ситуацій, унаслідок чого людина позбавляється реальної можливості для задоволення базових психічних потреб достатньою мірою та впродовж певного часу. У контексті актуальної проблематики нашого трансформаційного суспільства депривації набуває окремого наукового статусу насамперед через деструктивний вплив на всю систему соціально-психологічного буття людей, які зазнають його нівеляційного впливу. Серед різнотипних чинників, обмежуючих повноцінний розвиток, якраз психічна депривація чи не найбільшою мірою гальмує перебіг особистісного становлення, забарвлюючи його дискомфортними й девіантними сегментами.
Депривація є соціально-екзистенційним фактом надзвичайної важливості, адже набуває ознак перманентної особистісної кризи і дисфункції та, по суті, завжди є викликом нормальній еволюції й онтогенезу людини як психосоціальної істоти. Своєю глибиною і потужністю вона загрожує повноцінному розвитку на всіх рівнях, призводячи до своєрідної інволюції – соціального аутсайдерства, до того ж ускладненого численними девіантними психологічними особливостями. Внаслідок переживання деприваційного синдрому відбувається зниження загальної вітальної стійкості і рівня психосоціальної збалансованості людини, а процес її становлення характеризується звуженням комунікативної активності, психоемоційною фрагментарністю й тенденціями до соціальної аутизації, астенії, депресії, пасивності тощо.
Короткий історіогенез проблеми зводиться до таких найважливіших позицій: 1) депривація асоціюється з вивченням складних і болісних проблем – так звані «вовчі діти», синдром Мавглі, знайдені в джунглях забуті й занедбані сестрички Амала і Камала, Авейронський хлопчик Віктор та інші діти, які з найранших етапів свого життя виховувалися поза цивілізацію в середовищі диких тварин; 2) спалахи сирітства у післявоєнному лихолітті після першої та другої світових воєн, коли спостерігалася масова смертність сиріт у дитячих притулках Європи насамперед через фатальний брак любові, контакту з матір’ю на рівні опіки, смаку молока, запаху, погляду, колискової... Такі чинники (як ціла низка інших детермінант) зумовили нагальну необхідність вивчення депривації, яка в перехідних поставторитарних і кризових суспільствах іноді набувала пандемічного стану.
До речі, гостро актуальним є не такий віддалений історичний погляд на депривацію як причину і наслідок безвиході, екзистенційного вакууму, що був пізнаний нами внаслідок спілкуванн з австрійським, німецьким та хорватським професорами, які, аналізуючи масові (і, здавалось би, немотивовані) суїциди в’язнів концентраційних таборів у часи війни в Югославії (90-і роки ХХ століття), віднаходили причину якраз у деприваційній втраті сенсу життя через смерть рідних, руйнацію домівки та віри в національні й загальнолюдські ідеї та цінності.
Теоретико-емпіричним шляхом нами було марковано таку типологічну диференціацію поняття „депривація” – психічна, соціальна, сенсорна, материнська, родинна, сімейна, сексуальна, гендерна, комунікативна, інформаційна, перцептивна, когнітивна, афективна (емоційна), екстремальна, економічна (матеріальна), професійна, тотальна/парціальна (часткова), перманентна, просторова (локомоційно-кінетична, рухова, психомоторна, пересувальна), харчова, тактильно-кінестетична, явна/латентна (прихована, замаскована), зовнішня/внутрішня, темпоральна (часова, рання/пізна), експериментальна, закладова, рольова, субетнічна, організмічна, духовно-соматична, депривація сну та ін. Таке широке тло типологізації лише засвідчує мультиканальність прояву цього феномена у багатьох соціально-психологічних сферах людського буття.
Нижче проілюструємо кілька зразків різних видів депривації.
Соціальна (в різних модифікаціях), насамперед сімейна: – діти-сироти (т.зв. підкидьки, «круглі» сироти), які болісно і травмогенно переживають стигматизацію («інкубаторці», соціальні аутсайдери) та гостро відчувають брак моделей для власної ідентифікації як ототожнення в статевих, сімейних ролях і статусах. Як наслідок у них часто ідеалізовані й ілюзорні хибні уявлення з фільмів, книжок про сімейне життя. Брак власного досвіду призводить до надмірного застосування механізму конфабуляції – віри у придумане щасливе минуле, ймовірний вищий рівень брехливості, соціальної мімікрії як пристосування до мікро- і макродовкілля порівняно з вибіркою, вищий ризик набуття хибних статевих ролей тощо. За нашими спільними дослідженнями з доцентом Д. Гошовською, самоакцептація як прийняття себе на рівні зовнішності, соціальної поведінки в дівчаток-підлітків (сиріт) з масової школи, гімназії, школи-інтернату, колонії істотно відрізняється. У вихованок закритих освітніх закладів – вищий рівень вербальної та інструментальної агресивності, часта відмова від імені (надання переваги кличці), часте заперечення прізвища, спроба змінити одне й друге (майже у 70 відсотків) та інші амортизаційні особистісні тенденції (аж до бажання змінити стать, щоб, маскулінізувавшись, помститися всіх кривдам і кривдникам); – діти-сироти і напівсироти – ціла низка соціально-психологічних проблем, насамперед з набуттям адекватної самооцінки, цілісного образу Я тощо (особливо у дітей від матерів-одиначок); – діти з дистантних сімей – ціла велика група дитячої популяції за живих батьків, які у вимушеній трудовій міграції, переживає сурогатні форми сімейного виховання. Внаслідок чого дуже багато дисфункцій: від соціального паразитаризму (пришлють євро чи долари, за які можна купити все) до «необачної асоціальності» (наприклад, надто рання вагітність, зокрема в одному з гірських районів серед 12 вагітних неповнолітніх дівчат 9 були мешканками села, де патріархальна етнопедагогічна модель дідусів і бабусь, на жаль, не витримала випробування сучасністю та дала прикрий збій); діти з повних багатодітних сімей теж іноді зазнають деприваційного впливу. Загалом, усе добре, адже це – міцні сім’ї, де можна відчути модність одежини з плеча старшого брата або переконатися в силі його кулаків на власний захист від мобінгу в школі, однак є деякі об’єктивні проблеми. Попри те, що соціалізація дітей у багатодітних сім’ях часто успішно відбувається завдяки наслідуванню, психоемоційному зараженню, ідентифікації з дорослішими, то все ж однією з проблем є те, що, за статистикою, приблизно лише 40 хвилин упродовж доби триває безпосередня комунікація в нуклеарній сім’ї між батьками і дітьми, тоді як, безперечно, в багатодітній – значно менше часу. Правда, спрацьовує компенсація на рівні спілкування «брати-сестри», сиблінги між собою тощо.
Інший варіант – соціальна депривація як ізоляція – пенітенціарна психологія: це – своєрідне пекло на землі, парадигма колонії, спадаюче осліплення, дискримінація. Потужно й авторитарно спрацьовує бінарна міфологема «злочин – кара», тому вертикальна і горизонтальна комунікація, касти, побої, суїциди… До речі, є унікальна праця Володимира Яніва «Про духовний вплив арешту», а печальною перлиною в’язничої деприваційної поезії вважаємо вірш українського дисидента Зіновія Красівського «Дружині на Новий рік».
Сенсорна депривація – її розглядають як тривале більш-менш повне позбавлення людини зорових, слухових, тактильних чи інших відчуттів, рухливості, спілкування, емоційних переживань тощо. Як наслідок – збіднене середовище, сенсорний голод. Традиційно вивчається у контексті тифло-сурдо- психології , які детально розкривають обмеження глухих і сліпих дітей. Для мене по сьогодні одним з найбільших психоемоційних травмогенних зліпків-спогадів залишається побачений колись концерт глухих і глухонімих дітей у спецінтернаті.
Які ймовірні симптоми і наслідки ? Зниження і перепади настрою, загальмованість, депресія, апатія, які змінюються ейфорією, дратівливістю, розлад орієнтації в часі, ілюзії сприймання, занепокоєння, неприємні соматичні відчуття, головні болі, болі в спині, в потилиці, в очах, маячні ідеї, подібні до параноїдних; галюцинації, тривога і страх, скарги на клаустрофобію, нудьгу, особливі фізичні потреби.
Економічна депривація – психологія бідності, коли напротивагу поняттю «золотий мільярд» решта планети Земля є суспільством бідних, яке часто ледь не голодає. Кардинально різними є доступ до соціальних благ, харчів, послуг, освіти, відпочинку…. В цьому ракурсі дуже потужною є праця видатного латиноамериканського вченого Пауло Фрейре «Педагогіка пригноблених», де все (включно з банківською накопичувальною системою освіти) для бідних є іншим, сурогатнішим. «Мозаїчні» класи як спроби вирівнювання «кольорових» дітей –лише один з відбитків економічної депривації. Унаслідок такої гігантської матеріальної поляризації можливі й ентропійні вибухи, бунти, погроми або й революції.
Комунікативна депривація – нестача спілкування або перенасичення ним, тому слід вести мову про депривований хронотоп. Розлади сприймання часу – по суті, чистий гештальпсихологічний варіант: немає ні минулого, ні майбутнього, а є лише наші думки про них. Обмеження простору будівлею школи-інтернату, колонії, брак власних речей (майже все спільне), дозвільне пересування (навіть справляння фізіологічних потреб) формовують депресивний модус самосвідомості, пригнічену і слабку біосоціально конформну істоту, яка легко піддається маніпуляціям.
Цікавою є екстремальна депривація – жертви катастроф, воєн, тому – біженці, нелегальні мігранти, фізичні чистки нацменшин… Зокрема, дітям мігрантів досить часто є притаманний такий деприваційний стан як маргіналізація (і тут і там, ні тут ні там, унаслідок чого наступають амбівалентність і дихотомія).
Не менш цікавим аспектом деприваційної тематики є депривація сну як один з психологічних методів впливу на особистість. Депривація сну як спосіб завдання тортур активно використовувався в усіх тоталітарно-мілітарних спільнотах (диктатури, військові режими, хунти тощо), а також як спосіб поведінки з полоненими в умовах воєнних дій (концентраційні табори, тюрми, карцери тощо), насамперед з метою зламати волю й отримати потрібне зізнання. Загалом, депривація сну може призвести до таких фізіологічних ефектів і розладів: біль у м’язах, падіння гостроти зору, клінічна депресія, надмірна сонливість протягом дня, зменшення здатності до концентрації уваги й мислення, запаморочення, непритомний стан, галюцинації (візуальні і слухові), тремор кінцівок, головний біль, гіперактивність, перенапруження, дратівливість, провали в пам’яті, нудота, ністагм (швидкий мимовільний ритмічний рух очима), сповільнений час реакції, неясне або незв’язане мовлення тощо.
Харчова депривація – голод, недоїдання, голодомор. Покарання вихованців голодом, іноді практиковане деякими несумлінними працівниками в інтернатах, є кримінально відповідальним і забороненим «виховним» засобом, адже в дітей-сиріт віноце в кухні, через яке видають їду, набуває на рівні імпринтінгу сворідного статусу – це єдине джерело харчів. Тому, коли їх карають голодом, то діти можуть відчувати страх смерті, демонструють розпач, плач, оскільки це єдине енергетично-калорійне джерело для виживання. Варіантом є харчовий маразм – стан, відомий людям уже багато століть, викликається хронічним недоотриманням харчових калорій. Маразм може вражати людей у будь-якому віці, хоча його дія на розвиток них, так і нервових структур – істотно більше, коли цей стан розвивається на першому році життя. Іншим ракурсом є квашіоркор (Kwashiorkor) – стан, розпізнаний тільки в XX столітті, є розладом, що викликається недоліком протеїну. Вік, в якому він наступає, коливається від 1 року до 3 років. Психологічні зміни у дитини, страждаючої квашіоркором, включають апатію і дратівливість, а такі діти часто впадають у сонний стан, що змінюється періодами монотонного плачу або ехолалії. Можуть спостерігатися стереотипні дії, роздирання і з’їдання клаптів одягу, а також копрофагія. Анорексія, нудота, блювота і пронос (діарея) зустрічаються практично у всіх таких хворих, водночас смертність серед страждаючих квашіоркором вельми висока – від 30 до 50%. Помежовим девіантним станом є нервово-психічна анорексія та булімія. Деякі вчені-футурологи відзначають, що депривація їжі набуває глобального значення у зв’язку з перенаселенням та через світову продовольчу кризу, що неухильно розвивається (особливо у країнах так званого «третього світу»).
Сексуальна депривація (полярники, нафтовики, космонавти, підводники, вояки віддалених гарнізонів, в’язні та ін.). Потребує спеціальних медико-психологічних досліджень, адже попри потужний психофізіологічний ракурс вияву (притлумлення „основного інстинкту”) призводить до низки соціально-психологічних ускладнень (сексуальна агресія, сексуальні девіації, сексизм, розлади сексуальної сфери тощо).
Є ще й інші види, типи, форми і модифікації депривації (культурна духовна, етична, водна, рухова (психомоторна), субетнічна та інші.
Цікавими є професійна депривація – не лише безробіття, але й «дітки із золотої клітки» (виховують їх тільки гувернери, охоронці), тобто – мажорів можна розглядати і як жерт сімейно-професійної депривації; організмічна депривація, що зумовлена вродженими або набутими індивідуальними недоліками людини, насамперед фізичною потворністю, інвалідністю, інтелектуальною недостатністю (горбань, кульгавий, дитина-даун тощо); відносна депривація як щоранкова незрозуміла заздрість до об’єктивно багатого сусіда або «недолугої білявки без вищої освіти» на розкішному мерседесі та інші.
Варто відзначити одне – різні види депривації працюють разом, комплексно: наприклад, заробітчанство, трудова міграція: соціальна-економічна-сімейна-комунікативна-сексуальна депривація та інші.
Усі ми щойно пережили цвітіння саду… Філософія саду – універсальна категорія в усіх культурах. В кожному саду є здорові й депривовані чи трухляві, дуплаві дерева. Тому за Франсуа Марі Аруе (Вольтером) – кожен повинен обробляти свій сад. У нас він – «Сад Божественних пісень» (Григорія Сковороди), «Садок вишневий коло хати» (Тараса Шевченка), «Сад Гетсиманський» (Івана Багряного), «Сад нетанучих скульптур» (Ліни Костенко), зрештою наш Ботанічний сад СНУ).
Дбайливо і гуманно мусимо обробляти свій сад…
Цікава стаття. Пропоную розмістити цикл статей про різні види депривацій.
ВідповістиВидалитиСправді, актуальна і дуже цікава тема дослідження. Особливо, враховуючи те, що під загрозою впливу окремих типів депривації може опинитись будь-який індивід, не залежно від матерільного та соціального статусу, що в свою чергу може стати рушійною силою для розвитку більш деструктивних механізмів, в тому числі і з летальними наслідками. 3 нетерпінням чекаємо нових публікацій та обов"язково використаємо величезний досвід професора Ярослава Гошовського у своїх майбутніх дослідженнях.
ВідповістиВидалити3 повагою, молоді послідовники.
слухав його доповіді - грунтовно, глибоко, цікаво.
ВідповістиВидалитиДякую за спільну спробу встановити значущість феномену депривації для загроженого різномодальними небезпеками стомленого людства.
ВідповістиВидалитиЗ повагою, Я.Г.
P.S. Завжди готовий до когнітивного спілкування.
Ярославе Олександровичу, студенти 3 курсу факультету психології щасливі слухати ваші лекції. Спасибі Вам.
ВідповістиВидалитиПропоную розмістити доповіді всіх професорів і провести серед них конкурс
ВідповістиВидалитиПланується щомісяця розміщувати доповіді професорів, що виступали на Вченій раді університету
ВидалитиПрофесори нашого університету не потребують конкурсу, адже кожен має своє ім’я в певній галузі науки, школу, публікації...До того ж як можна порівняти доповідь з психології чи історії (де буцімто всі компетентні) з доповіддю у сфері високомолекулярної біології чи низькокріогенної хімії? Вельми складно.Отож вбачаю сенс функціонування таких блогів насамперед як віртуальний лекторій, завдяки якому можна пізнати щось цікаве й наукове, а також орієнтуватися в тому, як глибоко та широко "плаває" професорський істеблішмент Волині.
ВідповістиВидалитиЯрославе Олександровичу! Ви справжнісінький поет депривації!!! Після читаного хочеться жити, мати потреби і не мати клопоту з ними. Дякую!
ВідповістиВидалитиДякую, шановний пане Ігорю, за Вашу увагу до нашого блогу. Депривація надто печальний феномен, щоб його опоетизовувати... Вона по вінця наповнена екзистенційним болем людини, яка борсається в тенетах різнотипних обмежень, прагнучи якомога щасливіше прожити відміряні мілісекунди зоряного часу. Депривація - торжество інстинктів, брутальної темної сили (голод, бідність, жорстокість, агресія...), які потрібно пробувати долати, згадуючи, до речі, останні слова розіпнутого на хресті Месії: "Елої, елої, лема савахтані...". Ми всі - на зламі тисячоліть, на порозі глобальних антидеприваційних бунтів і біфуркацій світового рівня. Треба вірити у торжество мудріших (зокрема і насамперед нас із Вами - українських професорів).Дуже люблю Франкове: "Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох...". Успіхів! І переможемо все. З повагою, Я.Г.
ВідповістиВидалитиДуже дякую Ярославові Олександровичу за актуальне і глибоке дослідження феномену депривації. Особисто мені дуже допомогли теоретичні й емпіричні здобутки стосовно емоційної депривації. Ваші погляди стосовно наслідків соціальної депривації в психоемоційній сфері спонукають до роздумів про причини багатьох емоційних порушень та невротизації через відсутність батьківського піклування. Дякую за Вашу наукову працю і той внесок, який Ви здійснюєте в сучасну українську психологічну науку.
ВідповістиВидалитиДякую, шановна пані Олю! Ви - самодостатній науковець, а ще вправніший практик, адже у своєму кабінеті психологічної допомоги сприяєте глибоко депривованим людям набути сенс власного існування, особливо ж в умовах втраченої/ненабутої економічної ідентичності. Знаю, що на теренах Волині Ви - найздібніша гештальтпсихологиня, яка на рівні інкультурації фундаментальної теорії в емпірично-психологічні реалії допомагає багатьом завершити свої травмогенні гештальти. Успіхів! Ваша дисертація очікується всіма свідомими. З повагою, Я.Г.
ВідповістиВидалитиДякую вам Ярославе Олександровичу за таку пізнавальну та корисну статтю. Мене цікавить таке питання: Яка кількість людей відчуває депривацію?
ВідповістиВидалитиЯка кількість людей відчуває депривацію? Яка кількість людей відчуває щастя/нещастя? Вочевидь, це риторичне запитання, адже кожен з нас різною мірою на різних відтинках власного онтогенезу переживав різнотипні прояви депривації. Тривала розлука з милою серцю вітчизною з ностальгії може перерости в депривацію, пустка без коханої людини може модифікуватися в деприваційну пустоту (тобто набути відтінків комунікативної (спілкування), тактильної (обійми), сексуальної та ін. депривації).Існують офіційні цифри - виміри сирітства, проте чи спроможні ми виміряти сирітство й убогість людських душ і тіл... Це вічна тема психології. Дисперсія як розсіювання у часі і просторі деприваційних психостанів є цікавою дослідницькою проблемою. Потрібно постійно пам’ятати про необхідність активного завершення гештальтів, тобто задумуватись і реалізувати принцип "тут і зараз" - наповнювати цікавим і солодким змістом власне життя. І проживати його... З повагою, Я.Г.
ВідповістиВидалитиЯк відомо, депривацію вважають як фактор девіантної поведінки дітей абож підлітків. Як на вашу думку, чи можливо цілком ствердженно сказати що від депривованої дитини з девіантною поведінкою, в майбутньому можна чекати і делінквентної поведінки?
ВідповістиВидалитиДуже часто критично, в газетах і зокрема статтях-інтернетах, впевнено роблять висновки, що саме такий поворот подій у житті цих дітей, а тим самим чекають - "грати"!?
Делінквентну поведінку можна очікувати від будь-якої людини, яка живе у трансформаційному й насиченому різноманітними проблемами (наприклад, кентавр-проблемами) соціумі. У депривованих дітей зауважують частіші прояви (спалахи) девіантності й делінквентності, однак прямої статистичної залежності проводити не потрібно. Бажано зосередитися на соціо-психореабілітації, психорекреації та загальній ревіталізації таких знедолених дітей, щоб превентивно застерегти їх від спотворених та антисоціальних моделей особистісного розвитку. Дж.Боулбі, до речі, віднаходив статистичну залежність і позитивну кореляцію між цими поняттями. З повагою, Я.Г.
ВідповістиВидалитиПідскажіть будь ласка, які існують методи дослідження, для перевірки впливу на людину депривації почуттів?
ВідповістиВидалитиВибачте, що довго не відписував Вам на дуже цікаве запитання. Старався якомога рідше заходити в блог, щоб відстежити кількість відвідувачів. Найкращий спосіб перевірки депривації почуттів - розлука. Після неї - спалахи любовної гіперкомпенсації як сенсорно-комунікативний вимір тактильної та іншої реакції на депривацію. Методи дослідження вписуються в парадигму класичних методів психодіагностики, тобто можна за допомогою кожного з них виміряти певні відтінки певної депривації. Все впирається в герменевтику як мистецтво тлумачення текстів, а також у майстерність якісної інтерпретації отриманих показників методик. Добре знаєте, що почуття випробовуються часом, а час попри те, що є хорошим лікарем, є не лише почуттєвим лакмусом, але й дисперсійним чинником. Він випробовує через розсіювання - емоцій, мотивів, марень...
ВидалитиЗ повагою, Я.Г.
классно написано, спасибо )
ВідповістиВидалитиДякую, шановний(а) анонім-noreply-comment за увагу до наших скромних міркувань щодо феномену депривації. У своєму блозі 26 серпня у відповіді мудрому чоловікові - пану Ігореві я написав таке (див. вище): Ми всі - на зламі тисячоліть, на порозі глобальних антидеприваційних бунтів і біфуркацій світового рівня. А ще вище в тексті написано:Унаслідок такої гігантської матеріальної поляризації можливі й ентропійні вибухи, бунти, погроми або й революції. Звичайно, не дуже етично самоцитуватися або приписувати очевидні речі собі, але маємо якраз антидеприваційні вибухи - ментальні, ідеологічні, комунікативні і, безперечно, матеріальні... Все буде добре!
ВідповістиВидалитиЗ повагою, Я.Г.
P.S. Дякую за Вашу російськомовну смайликову усмішку. Ми - Східноєвропейський університет і чекаємо дописів ще й польською, німецькою, англійською та іншими мовами цивілізованих спільнот. До зустрічі у світовій павутині. Я.Г.
Класно, що появився такий професор у нашому університеті. Це ходяча енциклопедія, ми студенти- заочники зачаровані його шармом. Так влучно пояснити вміє тільки він. Пари пролітають незамітно. Поводиться зі студентами просто - аж не віриться, що так може професор
ВідповістиВидалитиШукала тематику з депривації і була дуже здивована, що в Україні прктично публікацій, окрім пана Ярослава з цієї теми немає. Використала багато - дуже вдячна
ВідповістиВидалитиЯрославе Олександровичу, як Ви вважаєте, серед великого розмаїття видів депривації, чи доцільно говорити ще і про ціннісну чи ціннісно-орієнтаційну депривацію як ознаку сучасного суспільства?
ВідповістиВидалитиДоброго дня, пане Ярославе. Щирі вітання Вам і пані Дарії від колективу соц-гуму з Дрогобича, а також, від колег-самбірчан. Із задоволенням прочитала Вашу публікацію, а також приємні відгуки про наукову та викладацьку діяльність. Бажаю Вам подальших успіхів, досягнення нових вершин у пізнанні цікавого світу психології. З поваго, Оксана Керик (Самбір).
ВідповістиВидалитиДякую, шановна, мудра і красива пані Оксано, за увагу до нас та феноменології депривації. Пам’ятаю Вашу потужну дисертацію та блискучий захист у Києві. З милою і далекою ностальгією згадую дрогобицько-самбірську психологічну парадигму...Ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою...Процвітання нашій альма-матер, уклін науковцям рідного соціально-гуманітарного факультету. Щорічно (вже вп’яте) проводжу науково-практичний семінар з міжнародною участю "Феноменологія депривації: психолого-педагогічний і теоретико-прикладний дискурс. Ремедіум 5". Друкуємо збірники наукових статей, часто проводимо конференції, маємо фахове видання з індексом Копернікус, спецраду з психології... Запрошуємо і Вас, і всіх однодумців-фахівців для спільних когнітивних інсайтів у сфері депривації (точніше - ревіталізації депривованої людини). До зустрічі в просторі і часі нашої плинної екзистенції.З повагою, Я.Г.
ВидалитиПрочитав статтю і зрозумів, яка багата українська мова. Тішуся, що її носієм є Ярослав Олександрович. Стаття справді класна. Раджу читати всім - вона спонукає до вивчення багатьох понять
ВідповістиВидалитиДякую, Ярославе Олександровичу за таку пізнавальну публікацію, ми, ваші заочники-магістранти факультету психологія щиро вдячні Вам за такі цікаві лекції, де окрім глибоких знань які Ви нам даєте, отримуємо безліч задоволення від Вашої професійної майстерності і гарного гумору;)
ВідповістиВидалитиЯрославе Олександровичу, студенти 5го курсу вдячні Вам за набуті знання!!!
ВідповістиВидалитиЧудова стаття!! ☝️
ВідповістиВидалитиВСЕ ЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗАВДАННЯ НА ЯК ВІДПОВІДАЮТЬ МОЮ КРЕДИТУ З ЛЕГІТОВОЇ І КОРІБНОЇ КОМПАНІЇ Мене звуть Керстін Ліс, я шукав кредит, щоб погасити свої борги, всі, кого я зустрів, шахраювали і брали гроші, поки нарешті не зустріли пана, Бенджаміна Брейль Лі Він міг дати мені позику в розмірі 450 000,00 R. Він також допоміг деяким моїм колегам. Я сьогодні говорю як найщасливіша людина у всьому світі, і я сказав собі, що будь-який позикодавець, який рятує мою родину від нашого бідного становища, я скажу ім'я всьому широкому світові, і я так радий сказати, що моя родина повертається назавжди, тому що мені була потрібна позика, щоб почати своє життя на всьому протязі, оскільки я єдина мама з 3 дітьми, і весь світ здавався, що він висить на мені, поки я не мав на увазі, що Бог послав позикодавця, який змінив моє життя і що в моїй родині, БОГ, що побоюється кредитора, містер, Бенджамін, він був Спаситель БОГ, посланий рятувати мою сім'ю, і спочатку я думав, що це стане неможливим, поки я не отримаю позику, і запросив його до своєї сім'ї -Усім учаснику, від якого він не відмовився, і я пораджу будь-кому, хто справді потребує позики, звернутися до пана Бенджаміна Брейля Лі електронною поштою за адресою (lfdsloans@outlook.com), оскільки він є найбільш розуміючим і добрим сердечним кредитором I коли-небудь зустрічалися з турботливим серцем. Він не знає, що я роблю це, поширюючи свою доброзичливість у відношенні до мене, але я вважаю, що я повинен поділитися цим питанням з усіма вами, щоб звільнити себе від шахраїв, будьте обачливими, як вдавачі та зв’яжіться з правою кредитною компанією. com або whatsapp + 1-989-394-3740. .
ВідповістиВидалитиДуже цікава та надихаюча стаття. Аж зачесались руки від бажання сісти та самій щось написати. Конкретно в даний момент надихнула частина про харчові та професійні депривації. Досить глобальна тематика, на мій суб*єктивний погляд.
ВідповістиВидалитиДуже пізнавальна, цікава та корисна стаття. Дякую, що поділились своїми знаннями!!
ВідповістиВидалитиДякую за пізнавальну статтю. В мене виникло питання: я чи можлива така ситуація в якій депривація будь-якого виду відсутня?! Як довго людина зможе перебувати у такій ситуації і які можливі сценарії розвитку? Це питання може набувати актуальності в недалекому майбутньому в Україні, коли діти ростуть здебільшого в благополучних сімях з батьками, ніхто не голодає і більшість має всі можливості для особистого розвитку та самоактуалізації.
ВідповістиВидалитиBet88sino: Online Casino - Kada Tertinggi | Kada Tertinggi
ВідповістиВидалитиWe offer a kadangpintar wide range of online casino games, and you 메리트 카지노 can enjoy all 인카지노 the games. In addition, we have a wide range of slot games and a unique
З задоволенням відвідую Ваші лекції, Ярославе Олександровичу. Дякую за цікаву, корисну інформацію та нові знання! Бажаю Вам натхнення та миру!
ВідповістиВидалити